Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

 Хай смачна кутя удасться

 Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.

В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. 

Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.

Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.

Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.

У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

Загадковий світ фентезі Толкіна

 

Загадковий світ фентезі Толкіна

Джон Роналд Руел Толкін (1892-1973) - англійський письменник, поет, філолог і професор, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики - високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».

Казкова магія Різдва

 

Казкова магія Різдва

Різдво - свято, яке вселяє в душі людей іскорку добра і віри в диво. Свято, завдяки якому дім наповнюється дзвінким сміхом і веселощами. На Різдво хочеться особливої атмосфери святкового настрою й дива. Допомогти із цим можуть не лише вуличні забави зі снігом, теплі напої з корицею, блискуча гірлянда на ялинці, а й різдвяні історії.

 Видавництва рекомендують. Огляд новинок від українських видавництв.

Читання книг - найулюбленіше заняття для багатьох. І тому вихід в світ кожного друкованого

 видання - справжня подія для книгоманів. Представляємо вам огляд нових книг від різних українських видавництв.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ! /13 - 19РУДНЯ 2021 РОКУ/

З  13 до 19 грудня в Україні вперше відбувається Національний тиждень читання. Захід проводить Український інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Національний тиждень читання – це загальнонаціональне свято, що об'єднує навколо читання читачів, письменників, бібліотекарів, видавців і книгарів по всій країні.

Ось і наша бібліотека – філія №2 долучилася до цього повномасштабного заходу, мета якого залучити українців до читання, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки.

Користувачі, які  завітали  до нашої бібліотеки, знайшли  книгу на свій смак та отримали неймовірне задоволення від великого вибору літератури, та передчутті спілкування з обраною книгою!

Висловлюємо щиру подяку Українському Інституту Книги за нову літературу для читачів різного віку та вподобань!

 

З нетерпінням я чекаю на Святого Миколая

 

З нетерпінням я чекаю на Святого Миколая

Хто такий святий Миколай

Той, хто "на всякий час помагай" – так співають у пісні. І, як виявляється, це не просто рима у куплеті, у цих словах – сам Миколай, який за своє життя став символом милосердя та жертовної любові. На відміну від більшості святих, яких впізнаємо за повір'ями чи легендами, цей був історичною постаттю.

Народився він у 270-му році нашої ери в Патарі. На той час це було найбагатше місто півострова Лікії, що у Середземному морі. Батьки хлопчика – Феофан і Нона, жили заможно та глибоко вірили в Бога, відтак із перших днів виховували своє маля у християнському дусі. Принаймні, одразу його охрестили, а це тоді було рідкістю. Відтоді Миколай ріс із глибоким переконанням, що найстрашнішим у людському житті є вчинити гріх та стати на сторону зла, зійшовши зі стежини світлого та істинного.

Проте ледь досягнувши повноліття, юнак втратив своїх маму й тата, а спадком, який вони йому залишили, згодом допоміг нужденним. Зокрема, вдівцеві, який жив поблизу нього. Той мав єдину доньку, коханий якої був із багатої сім'ї. Зрозуміло, що родина хлопця і чути не хотіла про безприданницю, яка згодом прийде до них у дім.

Тому Миколай подумав: "У мене є золото. Допоможу ним тому, хто страждає".

І в один з вечорів він непомітно поклав мішечок із монетами у вікно спальні майбутньої нареченої. Тоді містом ходили чутки, що закоханим начебто допоміг ангел. І, почувши такі розповіді, Миколай вперше відчув себе щасливим.

Від Катерини до Андрія

 

Від Катерини до Андрія

Так склалося, що грудень несе в собі два непоєднувані поняття: певну сірість у погоді і очікування дива. Ще в дитинстві ми вкарбували собі у свідомість цю приємність, яка здійснюється і в дорослому віці. А здійснюється якраз через цю сірість у погоді, коли стишується біг, можна більше часу приділити собі, родині, близьким людям. Отож скільки б ми не нарікали на холод і темряву цього місяця, через майже щоденність свят у ньому зазвичай він проходить яскраво, святково і натхненно. "Від Романа до Йордана" - є така гарна приказка про свята, які супроводжуватимуть нас майже пів зими. Ці свята розкривають веселу вдачу українців, щедру і щиру душу. Вони - з піснями і танцями (коли завершується піст), а в період посту - це підготовка до Різдва, перевірка прикмет, підбиття підсумків року в стилі народних традицій.

7 грудня святкують Катерини і початок справжньої зими.
Цього дня вшановують святу великомученицю Катерину, яка прийняла християнську віру і яку через це вбили за наказом тодішнього імператора.
З цього дня "законно" починаються справжні морози.
Увечері перед днем Катерини молодь іде на вечорниці. І якраз на них добре хлопцям, як, утім, і дівчатам, поставити у воду вишневу гілочку. Є велика ймовірність, що до Різдва вона розквітне, і це означатиме, що "садівник" чи "садівниця" цього року точно віднайдуть свою пару і скоро весілля. Так само ворожили і на членів сім’ї.

.Андрія Первозваного, покровителя молоді, святкують 13 грудня.

“Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію” - так жартували на вечорницях. Так, на Андрія молодь збиралася на вечорниці, веселилася, лузала насіння, жартувала.
А ще з давніших часів, часу поклоніння сонцю, до нас перебралася традиція випікання Калити - обрядового хліба, великого круглого коржа з діркою посередині. Дівчата витискали на ньому орнамент і підвішували його до стелі. Іноді місили тісто на відварі любистка. Любисток - улюблена рослина дівчат, водою з ним умивалися, робили з нього букети - щоб хлопці любили. Сторожив калиту так званий "Пан Калитинський", тримаючи в руці ганчірку, обмащену в сажі. Інший учасник гри, осідлавши коцюбу ("Пан Коцюбинський"), скакав до нього, і між ними відбувався жартівливий діалог.
І кожен може обирати, що і як святкувати, бо свято - це зовсім не канонічна подія. Це враження, настрій, відчуття єдності роду і народу, відчуття вдячності від перебування на землі. Святковий настрій створюється кожним особисто.