Маланка та Василь несуть добро усім

 

Маланка та Василь несуть добро усім

У традиційній українській культурі у день Маланки - 13 січня, був популярним обряд водіння кози, що символізував добробут, багатий урожай. 

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна. 

Одного разу коли князь - Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. 

Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків. 

За «Меланку» вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» − добре жартує. «Меланка» має свій «почот», сама не ходить!

Почот неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками.

Все це − в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли… Одним словом − хто як зумів! 

Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» − коні міняти, «коза» грає на скрипці, а «журавель» − найвищий парубок у селі − вибиває в бубон. Діти юрбами бігають за парубочою «Меланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію… 

Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

 Хай смачна кутя удасться

 Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.

В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. 

Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.

Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.

Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.

У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

Загадковий світ фентезі Толкіна

 

Загадковий світ фентезі Толкіна

Джон Роналд Руел Толкін (1892-1973) - англійський письменник, поет, філолог і професор, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики - високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».

Казкова магія Різдва

 

Казкова магія Різдва

Різдво - свято, яке вселяє в душі людей іскорку добра і віри в диво. Свято, завдяки якому дім наповнюється дзвінким сміхом і веселощами. На Різдво хочеться особливої атмосфери святкового настрою й дива. Допомогти із цим можуть не лише вуличні забави зі снігом, теплі напої з корицею, блискуча гірлянда на ялинці, а й різдвяні історії.

 Видавництва рекомендують. Огляд новинок від українських видавництв.

Читання книг - найулюбленіше заняття для багатьох. І тому вихід в світ кожного друкованого

 видання - справжня подія для книгоманів. Представляємо вам огляд нових книг від різних українських видавництв.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ ! /13 - 19РУДНЯ 2021 РОКУ/

З  13 до 19 грудня в Україні вперше відбувається Національний тиждень читання. Захід проводить Український інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Національний тиждень читання – це загальнонаціональне свято, що об'єднує навколо читання читачів, письменників, бібліотекарів, видавців і книгарів по всій країні.

Ось і наша бібліотека – філія №2 долучилася до цього повномасштабного заходу, мета якого залучити українців до читання, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки.

Користувачі, які  завітали  до нашої бібліотеки, знайшли  книгу на свій смак та отримали неймовірне задоволення від великого вибору літератури, та передчутті спілкування з обраною книгою!

Висловлюємо щиру подяку Українському Інституту Книги за нову літературу для читачів різного віку та вподобань!

 

З нетерпінням я чекаю на Святого Миколая

 

З нетерпінням я чекаю на Святого Миколая

Хто такий святий Миколай

Той, хто "на всякий час помагай" – так співають у пісні. І, як виявляється, це не просто рима у куплеті, у цих словах – сам Миколай, який за своє життя став символом милосердя та жертовної любові. На відміну від більшості святих, яких впізнаємо за повір'ями чи легендами, цей був історичною постаттю.

Народився він у 270-му році нашої ери в Патарі. На той час це було найбагатше місто півострова Лікії, що у Середземному морі. Батьки хлопчика – Феофан і Нона, жили заможно та глибоко вірили в Бога, відтак із перших днів виховували своє маля у християнському дусі. Принаймні, одразу його охрестили, а це тоді було рідкістю. Відтоді Миколай ріс із глибоким переконанням, що найстрашнішим у людському житті є вчинити гріх та стати на сторону зла, зійшовши зі стежини світлого та істинного.

Проте ледь досягнувши повноліття, юнак втратив своїх маму й тата, а спадком, який вони йому залишили, згодом допоміг нужденним. Зокрема, вдівцеві, який жив поблизу нього. Той мав єдину доньку, коханий якої був із багатої сім'ї. Зрозуміло, що родина хлопця і чути не хотіла про безприданницю, яка згодом прийде до них у дім.

Тому Миколай подумав: "У мене є золото. Допоможу ним тому, хто страждає".

І в один з вечорів він непомітно поклав мішечок із монетами у вікно спальні майбутньої нареченої. Тоді містом ходили чутки, що закоханим начебто допоміг ангел. І, почувши такі розповіді, Миколай вперше відчув себе щасливим.