Письменник та байкар українського колориту

Письменник та байкар українського колориту

 Серед українських письменників, з літературною і громадською діяльністю яких пов'язаний новий етап у розвитку національної культури, одне з почесних місць належить Євгену Гребінці.

2 лютого минає 210 років від дня народження українського поета, прозаїка, видавця Євгена Гребінки. За свій короткий життєвий шлях він увійшов до історії своєї Вітчизни як автор чудових байок, відомих пісень, видавець першої антології української літератури - альманаху "Ластівка", один з "винуватців" викупу Т. Шевченка з кріпацтва та ініціатор видання  "Кобзаря". Його вірш "Українська мелодія" став популярною народною піснею. Світову ж славу приніс популярний донині романс "Очі чорні".З цієї нагоди в читальному залі бібліотеки  оформлена   книжкова виставка  "Письменник та байкар українського колориту".

 

КРУТИ: І СУМ , І БІЛЬ, І ВІЧНА СЛАВА

 

29 січня, Україна відзначає та вшановує пам’ять героїв Крут, які боролися та загинули за вільну Україну. 

В цей день для користувачів бібліотеки був проведен  відео –реквієм «Крути: і сум, і біль, і вічна слава»

В читальному залі  оформлена книжкова виставка «Герої Крут - наша слава,наша історія».

 До  125-річчя з дня народження «імператора залізних строф» і нашого земляка Євгена Маланюка.

Бібліотека – філія №2 долучилась до челенджа #ЄвгенМаланюк125

Учні шкіл №1, №3  та Світловодського політехнічного коледжу прийняли участь у цій  акції.

ГОДИНА ДЕРЖАВНОСТІ "В ЄДНАННІ СИЛА І МІЦЬ ДЕРЖАВИ"

День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.

«В єднанні сила і міць держави» під такою назвою пройшла Година державності в школі №4, яку  спільно підготували і провели бібліотекарі бібліотеки – філії №2 і шкільний бібліотекар.

Діти  із захопленням слухали розповідь бібліотекаря  про боротьбу українського народу за соборність своїх земель, бо це одна із важливих сторінок нашого минулого. Відповідали на запитання вікторини «Державна символіка України» та «Українські страви», взяли участь в конкурсах «Народні свята», «Закінчити  прислів’я  та приказку». Дуже активно діти приймали участь у флеш – мобі  «Я - українець». Для всіх присутніх була організована тематична книжкова виставка – інсталяція «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг».

Учасники заходу не тільки прослухали історію виникнення свята – Дня Соборності України, а й створили паперовий ланцюг єдності, на якому написали побажання для своєї  країни.

Дякуємо за співпрацю директору НКВ  «Гімназія» - загальноосвітній школи І – ІІІ ступенів №4  Пудич В.В., педагогу організатору  Грицаєнко К.О., класним керівникам 3 - 4 класів Сергієнко Т.І., Мацак О. Б., Ексар С. О., Савченко Т. В., зав. шкільною бібліотекою Пілявській О. В.

 

Маланка та Василь несуть добро усім

 

Маланка та Василь несуть добро усім

У традиційній українській культурі у день Маланки - 13 січня, був популярним обряд водіння кози, що символізував добробут, багатий урожай. 

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна. 

Одного разу коли князь - Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. 

Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків. 

За «Меланку» вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» − добре жартує. «Меланка» має свій «почот», сама не ходить!

Почот неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками.

Все це − в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли… Одним словом − хто як зумів! 

Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» − коні міняти, «коза» грає на скрипці, а «журавель» − найвищий парубок у селі − вибиває в бубон. Діти юрбами бігають за парубочою «Меланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію… 

Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

 Хай смачна кутя удасться

 Свята вечеря - це вечір 6 січня перед Різдвом Христовим. Це свято відзначається в родинному колі. Цього дня закінчується Різдвяний сорокаденний піст. На столі виставляють 12 пісних страв на честь 12 апостолів.

В дохристиянську епоху 25 грудня (або 6 січня) в Римській імперії відзначалося язичницьке свято Сонця. Християни прагнули витіснити це поширене свято. Перші згадки про святкування народження Христа з`явилися у середині ІV століття. 

Переддень Різдва традиційно відмічають вдома або в церкві. Вдень господині готують страви та прибирають хату, щоб на Різдво було чисто. Всі роботи проводять до першої зірки на небі. До того часу їсти не можна - годують лише дітей.

Після появи першої зорі на небі на стіл накривають вечерю з 12 страв. Оскільки цього дня ще триває піст, на столі не має бути м`ясної та молочної їжі і яєць. Алкоголь також під забороною - замість нього п`ють узвар. Перелік страв не строгий і визначається за бажанням господарів. Але обов`язковими на столі є кутя, узвар та вареники з грибами чи капустою. Часто також готують грибний суп, пісний борщ, смажену картоплю, тушковану капусту, голубці з кашею. Риба в цей вечір дозволена - на стіл подають солоного оселедця або заливне.

Першим за стіл має сідати хазяїн дому. За стіл обов`язково сідає вся родина. Додому запрошують бабусь та дідусів. Ходити в гості цього дня не прийнято. Перед тим, як почати їсти, голова сім`ї підкидає ложку куті до стелі. Якщо кілька зернят прилипне - рік буде врожайним. На стіл також ставлять тарілки для померлих родичів і для тих, кого зараз немає вдома.

У хаті під іконами ставлять - прикрасу із пшеничного чи житнього снопа, що символізує добробут та багатство. Вважається, що Ісус народився на сіні. На другий день різдвяних свят дідуха спалюють, а довкола нього колядують.Опівночі на Святвечір проводиться церковна служба. Відвідувати її заведено всією родиною. Вдома залишали залишки куті для померлих. Вночі діти та підлітки ходять по хатах колядувати, а також відвідують хрещених.

Загадковий світ фентезі Толкіна

 

Загадковий світ фентезі Толкіна

Джон Роналд Руел Толкін (1892-1973) - англійський письменник, поет, філолог і професор, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики - високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».