ТІЛЬКИ РОДИНА , ЯК ВІЧНА ЗЕРНИНА /РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ТІЛЬКИ РОДИНА , ЯК ВІЧНА ЗЕРНИНА

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Для дорослих та юнацтва

(ДО ДНЯ СІМ'Ї)

Сімейне читання — це не  просто читання дітям. Це традиційно дорослий відпочинок, до якого діти допускаються лише у міру зростання. Традиції такого спільного читання благотворно впливають на всю родину. Тому що сімейне читання, яке передбачає спілкування родини, виникнення і зміцнення невидимих чудесних духовних зв'язків між людьми, має неповторний бібліотерапевтичний ефект. Чудові традиції сімейного читання служать лікуванню неврозів, котрі розвиваються, як правило, також в родині. Можемо зауважити, що сьогодні молодь цікавиться зовсім іншим, читає інше, і що читацькі інтереси батьків і дітей, не кажучи про дідусів, не співпадають. Але так було завжди, та поки існували традиції сімейного читання, подібні неспівпадіния якось улагоджувалися. Старші члени родини звертали увагу молодших на книги, котрі запам'яталися і полюбилися їм в дитинстві і в юні роки, і часто ці улюблені книги зберігалися в домашній бібліотеці. Домашні бібліотеки збирали усією сім'єю, обговорюючи необхідність кожного придбання. Книги передавалися з покоління в покоління як реліквії і від багаторазового перегортання зношувалися, тому що їх сторінки, які особливо сподобалися, перечитувалися багато разів. Так відбувалося велике навчання не тільки грамотній мові та письму, а й «грамоті душі».

Яскраві автори-прозаїки останнього десятиліття, початку ХХІст. – Володимир   Яворівський, Анатолій   Погрібний, В’ячеслав   Медведь, Валерій  Шевчук, Ірен  Роздобудько,  Юрій  Андрухович,  Оксана  Забужко та  Сергій  Жадан  творять  на ниві поезії та прози.  А скільки  молодих  яскравих імен: Любко Дереш, Ірена Карпа, Кузьма  Скрябін, Андрій  Кокотюха, Сашко Ушкалов  та  багато  інших. Це  свідчить  про  те, що  новітня  література  зараз бурхливо розвивається і притягує нові таланти, які  вносять свою  енергію в духовну течію нації.

-        Забужко, О. Сестро, сестро. / Оксана Забужко. – К.: Факт, 2004. – 238с. (821’06(477) З-12).

      Покоління  Оксани  Забужко – це  справді  свободне покоління в українській історії. Парадокс прози письменниці, серед інших ознак і якостей, полягає в тому, що у ній чоловіче, мужське  подається, як правило, з не меншою  художньою  чутливістю, ніж жіноче. Жіноче тут – у пронизливому  ліризмі самої оповіді. Твори  Оксани  Забуж-ко   «Сестро, сестро»,   «Дівчатка»,  «Казка про калинову сопілку», «Я, Мілена» та ін. вже встигли завоювати любов читачів і визнання критиків в Україні та за кордоном.

-        Матіос, М. Нація. / Марія Матіос. – Львів ЛА «Піра-міда», 2007. – 256с. (821’06(477) М33).

      Марія  Матіос – найвідоміший  сучасний  поет, прозаїк  і  публіцист. За визначенням критиків є одночасно «гранд - дамою сучасної української літератури» і «чортиком, що вискочив із табакерки».

      Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 р. на Буковині. Гуцулка до  мозку  кісток. Фанатка  своєї  родини, рідного  слова і домашньої  кухні. В  літературі – велика   страждальниця, фантазерка, поміркована авнтюристка і містифікаторка.

      Любить  вирощувати  квіти, вигадувати, ходити  босоніж. Забобонна. Зневажає  лінивих чоловіків. Не визнає  жодних авторитетів і  вчителів, окрім  своїх  батьків. Автор  7  поетичних  та 8 прозових книжок.

      Відомі  такі  збірки поезій: «З трави і листя»(1982), «Вогонь жи-виці»(1986), «Сад  нетерпіння»(1995), «Десять  дек  морозної  води» (1996), «На Миколая»(1996),  «Жіночий аркан»(2001), «Жіночий аркан  у  саду  нетерпіння» (2007). Поезії   перекладено  англійською, японською, румунською, китайською, сербською та російською мовами.

      Велику  популярність  отримала  книга новел «Нація», яку перекладено польською та російською мовами.

      Живе  і працює в Києві. Одна з найпрацьовитіших і найпопулярніших письменниць України Марія Матіос пропонує читачам своєрідну  «скриньку  Пандори» - збірку   «Нація». Споконвічні,  майже  апокаліптичні  дилеми  життя  і смерті, честі  безчестя, любові-ненависті  під  її  пером  творять  неповторну  ауру  Слова, Філософії  та Пристрасті.

      Генетично  творчість  Марії  Матіос є суто українською, та звертається  вона  до того, що найбільш  людське – потреби   свободи  й  почуття безпеки, права  на  щастя й вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть  зберегти гідність. А гідність не має  національності, як – за словами  письменниці, не  має її кров. Письменниця не ство-рює чорних і білих  персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії – недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно  кришталевий. А над  цим  клубком  людських  пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії висить безжальний фатум, який  прирікає  людей  на  довгу, несправедливу  та  апріорі  програшну  боротьбу. Тому  подібно  античній трагедії  «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя  сталося з  не-винною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме.

-         Матіос, М. Солодка Даруся. / Марія Матіос. – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 188с. (821’06(477) М33).

      Найвідоміший і найпопулярніший  роман Марії Матіос «Солод-ка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії ХХ століття», а саму Дарусю – «образом майже біблійним».

      У цій драмі  «на три життя» немає  нічого  однозначного: ні персонажів, ні  обставин, ні розв’язки. В романі немає епохальних  людей чи подій, позитивних  чи  негативних  героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце».

      Саме сімейна сага, чим насправді є «Солодка Даруся», витворює  правдивий  дух   минулої  епохи, «родимі знаки» якої  дотепер заважають частині сучасного суспільства сприймати українську історію без  купюр, цензури  й  дратівливості. Але  катарсисами  такого звучання, які пропонує Марія Матіос у цьому романі, вимірюється сутність людських поривань, справжної любові, а також людської природи загалом.

     Намагання письменниці «поправити всесвітню несправедливість  любов’ю» (за Лесею Українкою) чи «здолати людство шляхетністю   душі» (за  Ніцше)створюють галерею художніх образів і символів, що дуже точно вписуються в споконвічні цінності людського духу, уявлень про мораль та порядність.

      Глибокий  психологізм, складний  сюжет  за принципом «реверсу»  та розкішна мова створюють  надзвичайно привабливе  прозове полотно.

-        Скрябін, К. Я, «Побєда» і Берлін. / Кузьма Скрябін. – Харків: Фоліо, 2006. – 223с. – (Графіті). (821’06(477) С45).

      Ця книжка – літературний  дебют відомого українського співака Андрія  Кузьменка (Кузьми), лідера  групи  «Скрябін». До  збірки увійшли дві повісті, а також тексти  відомих  пісень  групи. Перша  повість – «Я, «Побєда» і Берлін» - проникнута  яскравим  почуттям гумору, веселим  настроєм  і, напевне, розсмішить навіть дуже серьйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля  марки «Побєда», на  якому  Андрій зі своїм другом Бар-дом  подорожують  до столиці  Німеччини. Друга повість – «Місто,

в якому  не  ходять гроші» - зовсім інша за жанром. Це невесела  історія  про  дівчину Алісу, яка через збіг обставин  опинилася у жахливому   місті, де  панують  людоненависництво, нечувана  жорстокість і нелюдські порядки,  місті, з якого немає дороги назад…

-  Улицкая, Л. Искренне Ваш Шурик. / Л.Улицкая. – М.:

Изд-во Эксмо, 2007. – 448с. (821’06(470)У48).

  Роман Людмилы Улицкой «Искренне Ваш Шурик», подтвердив ее талант романиста, показал и новизну романной формы, которой никто не ожидал от «генератора сентиментального». Улицкая  адаптирует  классическую  романную  форму  к  современным привычкам «легкого потребления», переводит ее на язык сегодняшней культуры. Иными словами, если ее «женский роман» и «продвинут», то в сторону жанровой архаики. Люди с тонкими чувствами обречены  на вымирание, автор их жалеет, но «антисентиментальной» насмешки …практически не скрывает. Сентиментальное редуцируется к биологическому, к волнению гормонов, а не души, и чем сильнее бурлят гормоны, тем спокойнее душа. Улицкая умышленно издевается над собственным ранним сентиментализмом, имеющим корнив ХIХв., а внутри романа последовательно опровергает те чувства,которые сама же генерирует у читателей, и в этой эмоциональной динамике новизна ее отношения и к персонажам, и к читателям.

Браун, Д. Код да Винчи. / Дэн Браун. – М.: АСТ; К.: ЗАО «НКП», 2005. – 542с. (821(4/9) Б87).

      Дэн Браун – известнейший американский журналист и писатель. Его  книги  переведены  на  30 языков, а последний  роман «Код да Винчи» стал супербестселлером  десятилетия. В США менее чем за год продано свыше 8 000 000 экземпляров.

      Секретный код скрыт в работах Леонардо да Винчи… Только он поможет найти христианские святыни, дающие немыслимые власть и могущество…

      Ключ к величайшей тайне, над которой человечество билось веками, наконец-то может быть найден…

Коэльо, П. Алхимик. / Пауло Коэльо. – К.: «София», 2004. – 208с. (821(4/9) К76).

      Пауло Коэльо – в наше время самый популярный писатель в мире.

      «Алхимик» совсем не похож на «Чайку Джонатана» или «Иллюзии» Ричарда Баха, еще меньше похож он на «Маленького принца» Экзюпери, но почему-то трудно не вспомнить сказки-притчи, когда  хочешь  сказать  что-то  об  «алхимике». Это притча именно для нашего времени, и не зря «Алхимик» - любимая книга сильных  мира  сего и  простых  людей  в  117 странах мира.

  «Добиться  воплощения  своей  судьбы – это  единственная подлинная обязанность человека…

      Все  люди, пока они еще  молоды, знают свою судьбу… Но с течением времени таинственная сила принимается их убеждать в том, что  добиться  воплощения их судьбы невозможно.

      Сила  эта  кажется  недображелательной, но  в действительности она  указывает  человеку  на то, как воплотить свою судьбу. Она готовит дух и его волю. На этой планете существует одна великая истина: когда  ты  по-настоящему  чего-то  желаешь, ты  достигнешь этого, ведь  такое  желание  зародилось  в  душе Вселенной. И это и есть твое предназначение на Земле». 

Бажаємо приємного сімейного читання!