ТІЛЬКИ РОДИНА , ЯК ВІЧНА ЗЕРНИНА /РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ТІЛЬКИ РОДИНА , ЯК ВІЧНА ЗЕРНИНА

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Для дорослих та юнацтва

(ДО ДНЯ СІМ'Ї)

Сімейне читання — це не  просто читання дітям. Це традиційно дорослий відпочинок, до якого діти допускаються лише у міру зростання. Традиції такого спільного читання благотворно впливають на всю родину. Тому що сімейне читання, яке передбачає спілкування родини, виникнення і зміцнення невидимих чудесних духовних зв'язків між людьми, має неповторний бібліотерапевтичний ефект. Чудові традиції сімейного читання служать лікуванню неврозів, котрі розвиваються, як правило, також в родині. Можемо зауважити, що сьогодні молодь цікавиться зовсім іншим, читає інше, і що читацькі інтереси батьків і дітей, не кажучи про дідусів, не співпадають. Але так було завжди, та поки існували традиції сімейного читання, подібні неспівпадіния якось улагоджувалися. Старші члени родини звертали увагу молодших на книги, котрі запам'яталися і полюбилися їм в дитинстві і в юні роки, і часто ці улюблені книги зберігалися в домашній бібліотеці. Домашні бібліотеки збирали усією сім'єю, обговорюючи необхідність кожного придбання. Книги передавалися з покоління в покоління як реліквії і від багаторазового перегортання зношувалися, тому що їх сторінки, які особливо сподобалися, перечитувалися багато разів. Так відбувалося велике навчання не тільки грамотній мові та письму, а й «грамоті душі».

Яскраві автори-прозаїки останнього десятиліття, початку ХХІст. – Володимир   Яворівський, Анатолій   Погрібний, В’ячеслав   Медведь, Валерій  Шевчук, Ірен  Роздобудько,  Юрій  Андрухович,  Оксана  Забужко та  Сергій  Жадан  творять  на ниві поезії та прози.  А скільки  молодих  яскравих імен: Любко Дереш, Ірена Карпа, Кузьма  Скрябін, Андрій  Кокотюха, Сашко Ушкалов  та  багато  інших. Це  свідчить  про  те, що  новітня  література  зараз бурхливо розвивається і притягує нові таланти, які  вносять свою  енергію в духовну течію нації.

-        Забужко, О. Сестро, сестро. / Оксана Забужко. – К.: Факт, 2004. – 238с. (821’06(477) З-12).

      Покоління  Оксани  Забужко – це  справді  свободне покоління в українській історії. Парадокс прози письменниці, серед інших ознак і якостей, полягає в тому, що у ній чоловіче, мужське  подається, як правило, з не меншою  художньою  чутливістю, ніж жіноче. Жіноче тут – у пронизливому  ліризмі самої оповіді. Твори  Оксани  Забуж-ко   «Сестро, сестро»,   «Дівчатка»,  «Казка про калинову сопілку», «Я, Мілена» та ін. вже встигли завоювати любов читачів і визнання критиків в Україні та за кордоном.

-        Матіос, М. Нація. / Марія Матіос. – Львів ЛА «Піра-міда», 2007. – 256с. (821’06(477) М33).

      Марія  Матіос – найвідоміший  сучасний  поет, прозаїк  і  публіцист. За визначенням критиків є одночасно «гранд - дамою сучасної української літератури» і «чортиком, що вискочив із табакерки».

      Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 р. на Буковині. Гуцулка до  мозку  кісток. Фанатка  своєї  родини, рідного  слова і домашньої  кухні. В  літературі – велика   страждальниця, фантазерка, поміркована авнтюристка і містифікаторка.

      Любить  вирощувати  квіти, вигадувати, ходити  босоніж. Забобонна. Зневажає  лінивих чоловіків. Не визнає  жодних авторитетів і  вчителів, окрім  своїх  батьків. Автор  7  поетичних  та 8 прозових книжок.

      Відомі  такі  збірки поезій: «З трави і листя»(1982), «Вогонь жи-виці»(1986), «Сад  нетерпіння»(1995), «Десять  дек  морозної  води» (1996), «На Миколая»(1996),  «Жіночий аркан»(2001), «Жіночий аркан  у  саду  нетерпіння» (2007). Поезії   перекладено  англійською, японською, румунською, китайською, сербською та російською мовами.

      Велику  популярність  отримала  книга новел «Нація», яку перекладено польською та російською мовами.

      Живе  і працює в Києві. Одна з найпрацьовитіших і найпопулярніших письменниць України Марія Матіос пропонує читачам своєрідну  «скриньку  Пандори» - збірку   «Нація». Споконвічні,  майже  апокаліптичні  дилеми  життя  і смерті, честі  безчестя, любові-ненависті  під  її  пером  творять  неповторну  ауру  Слова, Філософії  та Пристрасті.

      Генетично  творчість  Марії  Матіос є суто українською, та звертається  вона  до того, що найбільш  людське – потреби   свободи  й  почуття безпеки, права  на  щастя й вільний вибір. Герої «Нації» понад усе хочуть  зберегти гідність. А гідність не має  національності, як – за словами  письменниці, не  має її кров. Письменниця не ство-рює чорних і білих  персонажів. У кожному героєві досить суперечностей, а в кожній історії – недоговореності. І це чергова феноменальна риса цієї літератури. Ніхто не є однозначно засуджений і ніхто не є абсолютно  кришталевий. А над  цим  клубком  людських  пристрастей і конфліктів, немов у античній трагедії висить безжальний фатум, який  прирікає  людей  на  довгу, несправедливу  та  апріорі  програшну  боротьбу. Тому  подібно  античній трагедії  «Нація» викликає в нас співчуття і страх. Співчуття, бо нещастя  сталося з  не-винною людиною. Страх, бо з кожним може статися те саме.

-         Матіос, М. Солодка Даруся. / Марія Матіос. – Львів: ЛА «Піраміда», 2007. – 188с. (821’06(477) М33).

      Найвідоміший і найпопулярніший  роман Марії Матіос «Солод-ка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії ХХ століття», а саму Дарусю – «образом майже біблійним».

      У цій драмі  «на три життя» немає  нічого  однозначного: ні персонажів, ні  обставин, ні розв’язки. В романі немає епохальних  людей чи подій, позитивних  чи  негативних  героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце».

      Саме сімейна сага, чим насправді є «Солодка Даруся», витворює  правдивий  дух   минулої  епохи, «родимі знаки» якої  дотепер заважають частині сучасного суспільства сприймати українську історію без  купюр, цензури  й  дратівливості. Але  катарсисами  такого звучання, які пропонує Марія Матіос у цьому романі, вимірюється сутність людських поривань, справжної любові, а також людської природи загалом.

     Намагання письменниці «поправити всесвітню несправедливість  любов’ю» (за Лесею Українкою) чи «здолати людство шляхетністю   душі» (за  Ніцше)створюють галерею художніх образів і символів, що дуже точно вписуються в споконвічні цінності людського духу, уявлень про мораль та порядність.

      Глибокий  психологізм, складний  сюжет  за принципом «реверсу»  та розкішна мова створюють  надзвичайно привабливе  прозове полотно.

-        Скрябін, К. Я, «Побєда» і Берлін. / Кузьма Скрябін. – Харків: Фоліо, 2006. – 223с. – (Графіті). (821’06(477) С45).

      Ця книжка – літературний  дебют відомого українського співака Андрія  Кузьменка (Кузьми), лідера  групи  «Скрябін». До  збірки увійшли дві повісті, а також тексти  відомих  пісень  групи. Перша  повість – «Я, «Побєда» і Берлін» - проникнута  яскравим  почуттям гумору, веселим  настроєм  і, напевне, розсмішить навіть дуже серьйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля  марки «Побєда», на  якому  Андрій зі своїм другом Бар-дом  подорожують  до столиці  Німеччини. Друга повість – «Місто,

в якому  не  ходять гроші» - зовсім інша за жанром. Це невесела  історія  про  дівчину Алісу, яка через збіг обставин  опинилася у жахливому   місті, де  панують  людоненависництво, нечувана  жорстокість і нелюдські порядки,  місті, з якого немає дороги назад…

-  Улицкая, Л. Искренне Ваш Шурик. / Л.Улицкая. – М.:

Изд-во Эксмо, 2007. – 448с. (821’06(470)У48).

  Роман Людмилы Улицкой «Искренне Ваш Шурик», подтвердив ее талант романиста, показал и новизну романной формы, которой никто не ожидал от «генератора сентиментального». Улицкая  адаптирует  классическую  романную  форму  к  современным привычкам «легкого потребления», переводит ее на язык сегодняшней культуры. Иными словами, если ее «женский роман» и «продвинут», то в сторону жанровой архаики. Люди с тонкими чувствами обречены  на вымирание, автор их жалеет, но «антисентиментальной» насмешки …практически не скрывает. Сентиментальное редуцируется к биологическому, к волнению гормонов, а не души, и чем сильнее бурлят гормоны, тем спокойнее душа. Улицкая умышленно издевается над собственным ранним сентиментализмом, имеющим корнив ХIХв., а внутри романа последовательно опровергает те чувства,которые сама же генерирует у читателей, и в этой эмоциональной динамике новизна ее отношения и к персонажам, и к читателям.

Браун, Д. Код да Винчи. / Дэн Браун. – М.: АСТ; К.: ЗАО «НКП», 2005. – 542с. (821(4/9) Б87).

      Дэн Браун – известнейший американский журналист и писатель. Его  книги  переведены  на  30 языков, а последний  роман «Код да Винчи» стал супербестселлером  десятилетия. В США менее чем за год продано свыше 8 000 000 экземпляров.

      Секретный код скрыт в работах Леонардо да Винчи… Только он поможет найти христианские святыни, дающие немыслимые власть и могущество…

      Ключ к величайшей тайне, над которой человечество билось веками, наконец-то может быть найден…

Коэльо, П. Алхимик. / Пауло Коэльо. – К.: «София», 2004. – 208с. (821(4/9) К76).

      Пауло Коэльо – в наше время самый популярный писатель в мире.

      «Алхимик» совсем не похож на «Чайку Джонатана» или «Иллюзии» Ричарда Баха, еще меньше похож он на «Маленького принца» Экзюпери, но почему-то трудно не вспомнить сказки-притчи, когда  хочешь  сказать  что-то  об  «алхимике». Это притча именно для нашего времени, и не зря «Алхимик» - любимая книга сильных  мира  сего и  простых  людей  в  117 странах мира.

  «Добиться  воплощения  своей  судьбы – это  единственная подлинная обязанность человека…

      Все  люди, пока они еще  молоды, знают свою судьбу… Но с течением времени таинственная сила принимается их убеждать в том, что  добиться  воплощения их судьбы невозможно.

      Сила  эта  кажется  недображелательной, но  в действительности она  указывает  человеку  на то, как воплотить свою судьбу. Она готовит дух и его волю. На этой планете существует одна великая истина: когда  ты  по-настоящему  чего-то  желаешь, ты  достигнешь этого, ведь  такое  желание  зародилось  в  душе Вселенной. И это и есть твое предназначение на Земле». 

Бажаємо приємного сімейного читання!

ІНФОРМ - КОКТЕЙЛЬ "ПРИВІТ, ЄВРОПО"

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана. Цей історичний документ був підписаний 9 травня 1950 року.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман  закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової    могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Після Другої світової війни європейські лідери переконалися в тому, що співробітництво і загальні зусилля є найкращим способом забезпечення миру, стабільності і процвітання в Європі.

На Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи». З того часу офіційне свято, День Європи, за рішенням Європейської Ради, країни ЄС відзначають 9 травня – у день оголошення "декларації Шумана" .

Сьогодні Європейський Союз – це сім’я демократичних європейських країн, що спільно працюють за ради миру та процвітання. ЄС заснований на принципах верховенства закону й демократії. Країни – члени ЄС делегують частину свого суверенітету спільним інститутам влади, що представляють інтереси Союзу як єдиного цілого в питаннях, що складають загальноєвропейський інтерес. А всі рішення і процедури випливають з основних договорів, ратифікованих країнами-членами.

Намагаючись інтегруватися в європейське співтовариство, Україна і почала відзначати День Європи. В Україні це свято сприймається як спосіб приєднання до тих цінностей, яких дотримуються в ЄС.

•  У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.
• У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.
• Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563″ північної широти і 24 ° 1130″ східної довготи.
• В 2019 році День Європи в Україні припадає на 18 травня.
• День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.
• Основна ідея – кожний мешканець континенту, незалежно від своєї національної належності і громадянства, має відчути себе вільним у “Європейському домі”.
• Україна – єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи.
• Відзначення Дня Європи в Україні  це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:

•  формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
• ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
• популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
• залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС.

Багаторічній досвід організації Дня Європи в Україні вказує на те, що цей День поступово стає справою державного значення і відіграє непересічну роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в європейській сім’ї народів.

«Згода в різноманітті» – офіційний девіз Європейського Союзу. Згідно європейської комісії девіз означає, що європейці єдині у спільній роботі на благо миру, процвітання, і що безліч різних культур, традицій та мов Європи є позитивним фактором для цього континенту.

Як влаштований Європейський союз,будь ласка передивіться відео:
https://www.youtube.com/watch?time_continue=28&v=OsIv5qeSlYY&feature=emb_logo

ІСТОРИЧНИЙ РАКУРС "І БУДЕ ПАМ'ЯТЬ ВІЧНО ЖИТИ У ДНЯХ ТИХ ЛЕГЕНДАРНИХ "

Термін "Велика Вітчизняна війна" окреслює радянсько-німецький збройний конфлікт 1941–1945 років у рамках Другої світової війни. У радянській історіографії «ВВВ почалася 22 червня 1941 р. й закінчилася 9 травня 1945 р. цілковитою перемогою радянського народу і його збройних сил». Однак з юридичної кута зору датою припинення війни є дата видання Указу Президії ВР СРСР від 25.01.1955 р. «Про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною»

Велика Велика Вітчизняна війна розпочалась 22 червня 1941 р. у зв'язку з порушенням Німечинною Договору про ненапад на СРСР.

Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще 18 грудня 1940 р. планом "Барбаросса". Відповідно до цього плану війна проти СРСР повинна була стати "блискавичною", тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили.

Союзникамии Німеччини у війні були Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина (допомогу також надавали Іспанія та Болгарія)

1. I етап (22 червня 1941 р. - 18 листопада 1942 р.)
2. II етап (19 листопада 1942-1943 рр.)
3. III етап (1944 р. - 9 травня 1945 р.)

Початковий період війни (22 червня 1941 - 18 листопада 1942)

 - Основні події літньо-осінньої кампанії 1941:

 - Смоленська битва (10 липня - 10 вересня)

 - Битва під Уманню (кінець липня - 8 серпня 1941)

 - Битва за Київ (7 серпня - 26 вересня 1941)

 - Оборона Одеси (5 серпня - 16 жовтня 1941)

 - Оборонний період Битви за Москву (30 вересня - 4 грудня 1941)

 - Тульська оборонна операція (24 жовтня - 5 грудня 1941)

 - Бої за Ростов (21-27 листопада 1941)

 - Оборони Севастополя (4 жовтня 1941 - 4 липня 1942)

 - Оборона Ленінграда і початок його блокади (8 вересня 1941 - 27 січня 1944)

Результати початкового періоду війни

До 1 грудня 1941 року німецькі війська захопили Литву, Латвію, Білорусію, Молдавію, Естонію, значну частину РРФСР, України, просунулися вглиб до 850-1200 км, втративши при цьому 740 тис. осіб (з них 230 тис. убитими). СРСР втратив найважливіші сировинні і промислові центри: Донбас, Криворізький рудний басейн. Були залишені Мінськ, Київ, Харків, Смоленськ, Одеса, Дніпропетровськ. Опинився в блокаді Ленінград. Потрапили в руки ворога або виявилися відрізаними від центру найважливіші джерела продовольства в Україні і на півдні Росії. На окупованих територіях опинилися мільйони радянських громадян. Сотні тисяч мирних громадян загинули або були вивезені в рабство до Німеччини. Німецька армія, була зупинена під Ленінградом, Москвою і Ростовом-на-Дону; стратегічних цілей, намічених планом «Барбаросса», досягти не вдалося.

Другий етап

Основними подіями військової історії стали перемоги радянських військ під Сталінградом (битва проходила в два етапи, оборонний (з 17.07.1942 - 18.11.1942) і наступальний (19.11.1942 - 02.02.1943)), Курськом, Орлом і Києвом. На цьому етапі величезної допомоги діючій армії надавав партизанський рух. За весь час війни було створено 6000 партизанських загонів, а число їх учасників склала близько 1 млн. чоловік. 28 листопада - 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася зустріч глав трьох держав - СРСР, США, Англії, яка прийняла «Декларацію про спільні дії у війні проти Німеччини та післявоєнне співробітництво трьох держав».

Третій етап

На завершальному етапі ВВВ в ході десяти військово-стратегічних операцій, радянські війська вже до літа вийшли на рубежі кордонів СРСР і почали переможний хід по Європі. У лютому 1945 року в Ялті відбулася нова зустріч у верхах. На ній було прийнято рішення про організацію ООН і вступ СРСР у війну з Японією після розгрому Німеччини. 16 квітня 1945 р. почалася сама грандіозна військова операція Другої світової війни - Берлінська. 25 квітня на Ельбі зустрілися радянські та американські війська. 30 квітня узятий рейхстаг. 9 травня закінчилася Велика Вітчизняна війна.

Які ж причини цієї війни?

По-перше, несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії.

По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену у 20-ті роки, було зруйновано.

По-третє, розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на "умиротворення" агресора, а також "ізоляція" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі.

По-четверте, не останню роль у розв'язанні війни відіграв. СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. З їхнього боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна була справедливою. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також Прибалтику. Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її по праву назвали Великою Вітчизняною війною.

То ж ми схиляємо голову, вшановуючи пам’ять тих, хто загинув на полях битв і в таборах смерті, в містах і селах. Всі ми в неоплатному боргу перед полеглими у справедливій боротьбі за гідність людини, за мирне небо.

Разом  з усім світом ми віддаємо данину глибокої поваги ветеранам Другої світової війни, а також тим, хто відстоював свободу та незалежність нашої держави!

ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ НАЦІОНАЛЬНИМ МУЗЕЄМ "ЧОРНОБИЛЬ"

Сучасна експозиція Національного музею "Чорнобиль" розміщена в кількох залах загальною площею біля 1100 м2, налічує понад сім тисяч експонатів. У 1992 р., коли музей було відкрито, їх було тільки дві сотні.

Розкриті документи, карти з грифом "Таємно", фотографії, спеціальні прилади, друковані видання того часу, історичні реліквії із Чорнобильської зоні відчуження та інші унікальні експонати змушують замислитися про найболючіші проблеми сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки, заподіяні катастрофою.

Чимало представлених у музеї документів оприлюдненні вперше. Вони допомагають по-новому, ширше осягнути планетарний масштаб Чорнобильської катастрофи, яку слід розцінювати як останнє застереження людству, як останній й найпереконливіший заклик до ядерного роззброєння, спільної боротьби за екологічну чистоту планети, пріоритет загальнолюдських цінностей в розвитку світового співтовариства.

Місія музею - допомогти людству усвідомити масштаби чорнобильської аварії через долі тисяч учасників, свідків і жертв; визнати необхідність примирення людини з наукою і технологіями, які поставили під загрозу існування людства загалом та планети зокрема; осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя, не дати світові забути їх; застерегти наступні покоління.

Перейти до віртуальної екскурсії

http://chornobylmuseum.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3&lang=uk